Історія ювелірних прикрас

Історики не можуть назвати дату появи прикрас в житті людини. Немає точно виділеного моменту, коли первісна людина почала використовувати у своєму побуті особливі речі, які не були йому життєво необхідні як одяг, побутові предмети, зброю для захисту і знаряддя праці. Тим більше, що судити про це можна лише за археологічними знахідками, а вони далеко не всі знайдені і, тим більше, далеко не все збереглося. Відомо тільки, що це сталося ще на ранніх стадіях зародження людського суспільства і в різних народів на різних континентах не в один і той же час.

Першої завданням прикрас була необхідність захисту від незрозумілих древньому людині злих сил, хижих тварин, хвороб, голоду і несподіванок природи. Первинно люди розфарбовували своє тіло хитромудрими візерунками і татуюваннями, намагаючись залякати своїм виглядом і відігнати зло і залучити собі на допомогу добре - так з'явилися нерухомі прикраси. Згодом вони набули соціальний поділ - вожді племен, жерці і шамани прикрашали себе більш яскраво і насичено, ніж прості члени племені.

Наступним етапом прикрас стало усвідомлення того, що прикраси-амулети можна знімати, передавати, накопичувати, завойовувати і знищувати. Перші рухливі прикраси одягалися вже не завжди, а під час ритуалів, вони покликані надавати хоробрості перед полюванням, викликати милість божеств або дощ, показувати статус людини в громаді. На себе одягали зв'язки звірячих зубів і кісток, пучки певних трав і листя, зміїну шкіру, пір'я птахів, палички певних дерев, шкаралупу яєць і багато іншого.

Прикраси носили на шиї, в носі і вухах, на руках і ногах, на голові і пальцях рук і ніг, у зроблених отворах на щоках і губах, на зубах і на попереку. Частіше себе прикрашали воїни і вожді для додання хоробрості й страхітливого вигляду.

У міру розшарування суспільства, більш щасливі племена стали накопичувати і обмінювати ці прикраси, амулети і розширювати їх асортимент рідкісними для даної місцевості дивиною. Так входили в ужиток прикрас галька з берегів річок, морські черепашки, яскраві плоди, горіхи та великі насіння рослин, шкурки і хвости небачених раніше дрібних тварин та інше.

Особливу увагу первісні люди приділяли камінню, спочатку як самим простим знаряддям захисту, далі, як матеріалу для виготовлення предметів побуту. Будучи в постійному пошуку та аналізі міцності каменів, люди не могли не помітити особливу красу деяких з них, які, як правило, зустрічалися не так часто на поверхні. Саме ці рідкісні зразки зовні красивих каменів послужили початком зародження ювелірної справи. Обробка каміння спочатку була мінімальною, їх розчищали, відмивали і стачивали гострі краї, щоб не поранитися при носінні.

При цьому в різні часи ті чи інші камені тримали пальму першості модних прикрас.

Любителі діамантів здивуються, що першим каменем, який прикрасив людський рід ,був звичайний кремень. Його осколки після розбивання мали гострі краї, які довго не затуплялись і служили ножем, своєрідними ножицями, сокирою та лопатою, знаряддями і зброєю, способом добування вогню. Камінь за це обожнювали і особливо шанували. Його різні відтінки кольорів аж до чорного, складали композиції перших прикрас. При цьому на прикраси йшли дрібні залишки від осколків розбитого каміння, що залишилися після виготовлення потрібних речей. Носіння кремнієвих намист, вважалося, виганяла темні сили і виліковували від хвороб. Пізніше кремнієм знезаражували воду і продукти.

Первинно оброблений невмілими руками первісної людини кремінь знаходять на стоянках, які датуються понад 800 тисяч років до нашої ери. До сьогодні цим виробним каменем виконують інкрустації і використовують у ювелірній майстерності.

У десятому тисячолітті до нової ери вже використовували в якості прикрас і вміли обробляти обсидіан - застиглу магму вулканів з розплавлених гірських порід темних відтінків і характерним скляним блиском. Особливо любили цей камінь шамани і жерці, пізніше з нього виготовляли ритуальні дзеркала і чотки, посудини для пахощів і магічні кулі.

Привернув увагу давніх і прозорий безбарвний гірський кришталь, який так яскраво відсвічував на сонці. Користувалися популярністю різноманітні відтінки яшми, особливо червоних, як кров і синіх, як небо, відтінків - вони служили амулетами, звертали на себе увагу яскравими насиченими кольорами.

Сірі, майже чорні або голубуваті агати із шаруватою структурою, часто всередині нагадує людське око, своїм таємничим виглядом теж заворожували наших давніх предків, змушуючи схилятися їм, носити на собі як оберіг, відвойовувати і збирати. У перших лікувальних трактатах стверджували, що перстень з агатом захищає і лікує від укусів змій, скорпіонів і павуків, сприяє лікуванню багатьох хвороб, додає красномовства і розуму, утихомирює гнів і відвертає будь-яку природну бурю.